|
|
«ј’¬ќ–ё¬јЌЌя ў»“ќ¬»ƒЌќѓ «јЋќ«»
јуто≥мунний тироњдит
јуто≥мунний (л≥мфоматозний) тироњдит Ч захворюванн¤, описане ’аш≥мото в 1912 роц≥. ” б≥льшост≥ випадк≥в воно зустр≥чаЇтьс¤ в ж≥нок в≥ком 40-50 рок≥в.
≈т≥олог≥¤ ≥ патогенез.
ќсновним ет≥олог≥чним фактором у виникненн≥ ауто≥мунного тироњдиту Ї вив≥льненн¤ та потрапл¤нн¤ антиген≥в щитовидноњ залози в кров внасл≥док запальних процес≥в ≥ травм, поЇднаних з оперативними втручанн¤ми на щитовидн≥й залоз≥. ¬становлено, що при цьому захворюваннi ви¤вл¤ють антитiла до тироглобулiну, колоњдного компоненту щитовидноњ залози ≥ мiкросомальноњ фракцiњ. ќднак на¤внiсть антитироњдних антитiл не обовТ¤зково призводить до пошкодженн¤ щитовидноњ залози. ÷итотоксичнi властивостi цих антитiл про¤вл¤ютьс¤ лише пiсл¤ взаЇмодiњ њх ≥з “-лiмфоцитами й антигенами гiстосумiсностi (HLA антигенами).
√≥столог≥чною ознакою ауто≥мунного тироњдиту Ї дифузна або вогнищева ≥нф≥льтрац≥¤ щитовидноњ залози л≥мфоцитами ≥ плазматичними кл≥тинами, ¤ка призводить до руйнуванн¤ фол≥кул≥в та њх базальних мембран. Ќадал≥ настаЇ зам≥щенн¤ тироњдноњ тканини сполучною, в результат≥ чого розвиваЇтьс¤ вогнищевий ф≥броз, що нагадуЇ собою вузли. (рис.49)
ласиф≥кац≥¤.
–озр≥зн¤ють дифузну та вогнищеву, а також г≥пертроф≥чну й атроф≥чну форми ауто≥мунного тироњдиту.
л≥н≥чна симптоматика
ƒл¤ тироњдиту ’аш≥мото характерним Ї пов≥льний р≥ст зоба, тканина залози набуваЇ щ≥льност≥, поступово розвиваЇтьс¤ г≥потироз. ѕор¤д ≥з цим зТ¤вл¤Їтьс¤ симптоматика, повТ¤зана з компрес≥Їю зобом орган≥в ≥ тканин шињ. ’вор≥ скаржатьс¤ на зб≥льшенн¤ щитовидноњ залози, в≥дчутт¤ здавлюванн¤ в д≥л¤нц≥ шињ, утруднен≥ ковтанн¤ ≥ диханн¤, б≥ль у д≥л¤нц≥ залози та загальну слаб≥сть.
«б≥льшенн¤ щитовидноњ залози симетричне, вона, ¤к правило, щ≥льноњ консистенц≥њ, а при пальпац≥њ в≥дзначають њњ Увузлуват≥стьФ. ѕ≥д час натисканн¤ на одну з долей щитовидноњ залози спостер≥гаЇтьс¤ п≥дн≥манн¤ дол≥ з протилежного к≥нц¤ ≥ навпаки Ч симптом УгойдалкиФ.
јуто≥мунному тироњдитов≥ притаманний розвиток г≥потирозу. ѕроте зустр≥чаютьс¤ й атипов≥ кл≥н≥чн≥ форми захворюванн¤: ауто≥мунний тироњдит ≥з тиротоксикозом (’аш≥токсикоз) ≥з поступовим переходом у г≥потироз, ураженн¤ одн≥Їњ дол≥ з кл≥н≥чним переб≥гом за типом вузлового еутироњдного або г≥потироњдного зоба. јуто≥мунний тироњдит може розвиватись ≥ в кукс≥ щитовидноњ залози п≥сл¤ операц≥й на н≥й ≥з приводу р≥зних форм зоба. ѕоЇднанн¤ ауто≥мунного тироњдиту з аденомою або раком щитовидноњ залози та перех≥д п≥дгострого тироњдиту в хрон≥чний зустр≥чаютьс¤ р≥дко.
”складненн¤ми ауто≥мунного тироњдиту Ї г≥потироз, компрес≥¤ орган≥в шињ, в де¤ких випадках Ч мал≥гн≥зац≥¤.
Ћабораторн≥ та ≥нструментальн≥ методи д≥агностики.
1. л≥н≥чне обстеженн¤ хворого (пальпац≥¤ щитовидноњ залози).
2. ¬изначенн¤ концентрац≥њ гормон≥в щитовидноњ залози й тиротроп≥ну.
3. —онограф≥чне досл≥дженн¤ щитовидноњ залози.
4. ¬изначенн¤ антит≥л до р≥зних компонент≥в тканини щитовидноњ залози.
5. Ѕ≥опс≥¤ щитовидноњ залози.
ƒиференц≥йний д≥агноз.
ѕроводитьс¤ з ендем≥чним ≥ спорадичним зобом, ф≥бробластичним зобом –≥дел¤ та раком щитовидноњ залози.
—иметричне зб≥льшенн¤ щитовидноњ залози, щ≥льна њњ консистенц≥¤, Увузлуват≥стьФ пальпаторно ≥ сонограф≥чно (рис.50), на¤вн≥сть в ≥нших член≥в с≥мТњ авто≥мунних за-хворювань, високий титр антит≥л до тироглобул≥ну та м≥кросомальноњ фракц≥њ, розвиток г≥потирозу, позитивна реакц≥¤ у вигл¤д≥ зменшенн¤ розм≥р≥в зоба при проведенн≥ предн≥золоновоњ проби (20 мг предн≥золону впродовж 7-10 дн≥в) Ч все це в≥др≥зн¤Ї авто≥мунний тироњдит в≥д ендем≥чного та спорадичного зоба, тироњдиту –≥дел¤. л≥н≥чно, ≥нструментально ≥ лабораторно в≥др≥знити авто≥мунний тироњдит в≥д раку щитовидноњ залози практично неможливо. ” даному випадку вин¤ткове значенн¤ маЇ морфолог≥чне досл≥дженн¤ Ч б≥опс≥¤ щитовидноњ залози або ж терм≥нове г≥столог≥чне досл≥дженн¤ п≥д час операц≥њ. ћакроскоп≥чно залоза бл≥до-рожево-с≥рого кольору з жовтуватим в≥дт≥нком (зам≥сть червоно-буроњ в норм≥), з атроф≥чною капсулою ≥ тонкост≥нними тенд≥тними венами.
Ћ≥кувальна тактика та виб≥р методу л≥куванн¤.
—пециф≥чноњ терап≥њ ауто≥мунного тироњдиту на сьогодн≥ не ≥снуЇ. ѕри ¤вищах г≥потирозу призначають зам≥нсну терап≥ю тироњдними гормонами (тироњдин, тироксин). √люкокортикоњди й антиг≥стам≥нн≥ препарати використовують при на¤вност≥ п≥дгостроњ форми ауто≥мунного тироњдиту.
’≥рург≥чне л≥куванн¤ застосовують при здавлюванн≥ орган≥в шињ ≥ при п≥дозр≥ на на¤вн≥сть зло¤к≥сноњ пухлини в щитовидн≥й залоз≥. ќбТЇм операц≥њ дос≥ залишаЇтьс¤ дискус≥йним. ќрганозбер≥гаюч≥ операц≥њ (≥стмусектом≥¤ в поЇднанн≥ з клинопод≥бною резекц≥Їю бокових долей, резекц≥¤ щитовидноњ залози) доц≥льн≥ лише на початков≥й стад≥њ захворюванн¤ при збережен≥й активност≥ тироњдноњ паренх≥ми. ¬раховуючи реальн≥сть мал≥гн≥зац≥њ, част≥ рецидиви зоба п≥сл¤ економних резекц≥й, роль залишку щитовидноњ залози ¤к вогнища ауто≥муноагрес≥њ, виконують тироњдектом≥ю. ѕ≥сл¤ такоњ операц≥њ хвор≥ пожиттЇво повинн≥ отримувати зам≥сну терап≥ю тироњдними гормонами. ѕом≥чено, що п≥сл¤ тироњдектом≥њ, пор≥вн¤но з резекц≥Їю щитовидноњ залози, пац≥Їнти (кр≥м повТ¤заних з г≥потирозом) значно краще реагують на зам≥сну терап≥ю тироњдними гормонами.
|
|