|
|
З ІСТОРІЇ НАРКОТИЗМУ
Перші відомості про опій з’являються близько 5000 р. до н.е. у Нижній Месопотамії, Персії, Єгипті, Індії, Китаї. Його одурманюючі властивості описані Геродотом, про них згадується у Китайських рукописах VIII-IX ст. до н.еОпій традиційно вживали і розповсюджували народи, що сповідували іслам. У країнах Сходу його використовували як засіб проти болю, туги, смутку. Відродження застосування опію у Європі зв’язане з ім’ям Парацельса (1491-1541). В той час великої популярності для зняття будь-яких больових відчуттів, різноманітних недуг набув препарат лауданум, до складу якого входили опій та алкоголь [1, 15].
<
У 1816 р. було виділено у чистому вигляді алкалоїд опію морфін. У 1853 році його почали вводити парентерально. При цьому болетамувальна дія препарату різко зростала. Але вже у 1870 році з’явились публікації про небезпечність розвитку залежності до морфіну. Війни сприяли поширенню морфінізму. На це захворювання тільки в США хворіло близько 1 % лікарів. Розповсюдженість його в інших прошарках суспільства була ще вищою. У 80-ті роки XIX ст. у США починають вживати кокаїн у чистому вигляді, від 1898 р. – героїн. Формування чорного ринку наркотиків у цій країні відбулося у 20-ті роки нашого століття [1, 2].
У Південній і Центральній Америці аборигени традиційно жували листя коки (кокаїнового куща) для підняття тонусу під час роботи. У європейських медичних трактатах ХVIII ст. ця рослина згадується після привезення у Європу першими мандрівниками. У кінці ХIX ст. медикам відома не лише місцевоанестезуюча дія кокаїну, але і його здатність спричинювати залежність. У 20-х роках ХХ ст. кокаїн був заборонений для застосування у медичній практиці. У 70-х роках його застосування відроджене, в тому числі немедичне застосування наркоманами. Від 1983 р. воно різко зростає, особливо на Багамських островах. На чорному ринку з’являється алкалоїд кокаїну “крек”, який діє інтенсивніше і швидше викликає наркотичну залежність, ніж кокаїн – основа [2, 15].
Гашиш був відомий асирійцям у VII ст. до н.е. У публікації 1912 року описуються спостереження за курцями коноплі у Турції, Сирії, на Криті. В Турції за допомогою нього збуджували народні маси при різних заколотах. В Індії здавна каннабіс використовували у вигляді напоя thebai, схожого на молоко, і для куріння через трубку (кilim). У 1880 р. американський психоневролог Берд відгукувався про гашиш як про чудовий засіб для лікування неврастенії.
До першої світової війни наркотики в основному ввозили з Китаю. Після 2 світової війни він відпав від світового ринку наркотиків в зв’язку із введенням у 1937 р. смертної кари за їх вживання. Існують два так званих “золотих трикутника” – джерела постачання наркотиків: Бірма-Лаос-Таіланд та Афганістан-Пакістан-Турція. Висловлюють думку про можливість формування нового “золотого трикутника” – Таджикистан-Узбекистан-Казахстан.
У 1931 році світова продукція героїну становила 15 000 кг, у 70-ті роки щорічно виробляється 1250-1400 т опію, світове виробництво морфіну у 80-ті роки сягає 2000 т, кокаїну – 500 т [1, 2].
Лавиноподібне поширення наркотизму, починаючи із середини XIX ст., зумовлене доступністю наркотичних засобів, розвитком засобів зв’язку й інформації, міграцією населення, зміною загальнолюдських цінностей. У зловживання наркотиками втягуються цілі країни та етнічні групи, які до того не мали історичного досвіду застосування психоактивних речовин.
Барбітурова кислота була синтезована у 1882 р. Через 20 років отримано її похідні – препарати барбітал (веронал) і фенобарбітал (люмінал). У 50-ті роки наркомани широко використовують барбітурати для підсилення дії алкоголю, морфію та в період абстиненції.
У 1914 р. компанія “Merk” у Німеччині патентує амфетаміни, які у 1932 році з’являються на чорному ринку. Від 1960 р. як основний стимулятор починає розповсюджуватись метамфетамін. У 60-ті роки з’являються повідомлення про використання наркоманами змішаних речовин (амфетамін + мескалін), виробництво яких починає зростати у лабораторіях США і Німеччини у 70-ті роки. Споживачами МДМА (метилендіоксиметамфетаміну) – “кислоти, що викликає екстаз” (у Європі цю речовину назвали “наркотиком ХХ століття”), стають жителі Каліфорнії, Нью-Йорку, Нью-Мехико [3, 15, 18].
Широке застосування з немедичною метою препарату з групи галюциногенів – ЛСД, або ДЛК (диетиламіду лізергінової кислоти) – розпочалося в кінці 60-х років, коли з ним “експериментували” тисячі людей. До того речовина була апробована медиками на 40 000 психічно хворих і планувалася для застосування з метою підсилення психотерапевтичного впливу. Зловживання нею призводило нерідко до трагічних наслідків – під впливом галюцинацій люди закінчували життя самогубством. Цей період отримав назву “психоделічної революції” і тісно пов’язаний з культурою “хіппі”. Пізніше знайдено наркотичну дію великих доз мускатного горіха, споживання якого розповсюджується серед студентів, богеми, ув’язнених. Його використовують наркомани замість гашишу [1, 2, 3].
Від 70-тих років розповсюджуються полінаркоманії – використовують від 9 до 28 комбінацій різноманітних психоактивних речовин. На чорному ринку 80-х з’являються наркотики із домішками: до кокаїну, амфетаміну додають інші стимулятори – кофеїн, ефедрин. Наркоділки пропонують нові препарати – “Екстазі”, “Адам”, “Єва”, МДЕА, МДМА, “Новий героїн”, “Монаго”, ”Білий китаєць” тощо.
Від 80-х років поширюється застосування для інгаляції органічних розчинників, продуктів побутової хімії. Зокрема, у США індійці застосовують “гірський джин” – технічну рідину, яка містить денатурований алкоголь, аерозоль для волосся і рідини для побутової дезінфекції. Невелика вартість цієї суміші призвела до розповсюдження її вживання дітьми. Лише у штаті Техас кожна третя дитина зловживала токсикоманічними речовинами, в зв’язку з чим у 1983 р. в США було заборонено продаж технічних та побутових аерозолів дітям до 14 років. Згодом монотоксикоманія переростає у політоксикоманію. Токсикоманічні речовини комбінують з традиційними наркотиками, змішують з алкоголем, одеколоном тощо [4, 6, 15, 16].
В Україні, згідно із статистикою, порівняно з іншими формами наркоманії (каннабіноїдною, кокаїновою, ефедриновою, амфетаміновою тощо), переважає опіоманія. На першому місці стоїть вживання наркотичних засобів, які виготовляються кустарними методами з різних сортів маку. Широко розповсюджені також фармакологічні препарати: морфін, кодеїн, омнопон, промедол, дионін, триметилфентаніл та інші опіоїди. Героїнова мононаркоманія зустрічається рідко.
За різними оцінками, кількість наркоманів в Україні досягає 500 тис., що становить 1 % від загальної кількості населення. Якщо враховувати лише людей репродуктивного віку, то кожен 30-й житель нашої країни є наркоманом [12, 17].
|
|
|