|
|
ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Тироїдит Ріделя
Інвазивний фіброзний тироїдит Ріделя (синонім — зоб Ріделя, “залізний” зоб) є надзвичайно рідкісною патологією, що складає 0,005 % серед оперованих із приводу різних захворювань щито-видної залози. Захворювання описане Ріделем у 1894 і 1897 роках, зустрічається переважно в чоловіків.
Етіологія і патогенез.
Етіологія захворювання залишається невідомою. Є певні припущення, що тироїдит Ріделя ідентичний із такими захворюваннями, як ідіопатичний фіброзний медіастиніт, склерозуючий холангіт і ретробульбарний фіброз. Це дає підстави припустити, що фіброзні ураження різних органів можуть бути проявами одного захворювання. Деякі автори стверджують про його інфекційне походження, хоча достовірних даних про це немає.
При цьому захворюванні в щитовидній залозі розвивається сполучна тканина, яка надалі перетворюється в грубоволокнисту фіброзну тканину. Між її пластами зустрічаються невеликі вогнища залозистої паренхіми, в основному мікрофолікулярної будови. Фіброзна сполучна тканина виходить за межі капсули щитовидної залози, проникає в м’язи шиї, щільно з’єднується із стравоходом і трахеєю, що викликає при цьому їх звуження, деформацію.
Класифікація.
Ураження щитовидної залози може бути двобічним і однобічним.
Клінічна симптоматика.
Хворі скаржаться на наявність зоба, дисфагію, утруднене дихання та зміни тембру голосу (грудний голос) аж до афонії. Залоза набуває дерев’янистої або залізної консистенції, конфігурація її змінюється. Часто при цьому спостерігають симптоми компресії трахеї та стравоходу.
Характерним для захворювання є тяжкий “злоякісний” перебіг з агресивним ростом фіброзної тканини, який може продовжуватись і після резекції щитовидної залози, прогресувати після повторних операцій із приводу рецидиву зоба.
Функція залози переважно не порушена, хоча зрідка перебіг недуги ускладнюється гіпотирозом.
Ускладненням захворювання найчастіше може бути компресія органів і тканин шиї, що призводить до дисфагії, ядухи, зміни голосу.
Лабораторні та інструментальні методи діагностики.
1. Сонографічне дослідження щитовидної залози.
2. Сканування щитовидної залози.
3. Пункційна біопсія щитовидної залози.
4. Морфологічне дослідження тканини залози під час хірургічного втручання.
Диференційний діагноз.
Диференціювати тироїдит Ріделя треба з раком щитовидної залози. Такі ознаки, як відсутність горбкуватості залози, метастазів у лімфатичні вузли шиї та паралічу зворотних нервів, відрізняють його від раку. При тироїдиті Ріделя пункційну біопсію щитовидної залози через її надзвичайну щільність провести важко. З огляду на це, для вирішення проблеми треба проводити інтраопераційне гістологічне дослідження.
Макроскопічно спостерігається зрощення м’язів шиї з капсулою щитовидної залози. Тканина залози сірого, з рожевими вогнищами, кольору, за консистенцією нагадує хрящ і на розрізі гомогенна.
Лікувальна тактика та вибір методу лікування.
Лікування інвазивного фіброзного тироїдиту Ріделя хірургіч-не і зводиться до повного видалення ураженої тканини щитовидної залози. Перевагу при цьому треба надавати тироїдектомії.
Література
1. Брейдо И. С. Хирургическое лечение заболеваний щитовидной железы. Медицина, 1979 г., 238 с.
2. Зографски С. Эндокринная хирургия, София, 1977 г., с. 52 – 211.
3. Скрипниченко Д. Ф., Кривицкий Д. И. Хирургическое лечение токсического зоба. “ Здоров’я”, 1976 г., 165 с.
4. Черенько М. П. Осложнения при операциях на щитовидной железе. “Здоров’я”, 1977 г., 109 с.
|
|